Syberia żąda zapłaty.
Rozmowa z  Tanzlaboratorium: Larisą Vieniediktovą, Marianą Matveichuk i Santaną Preap po performansie Renifery mogą jednocześnie jeść i spać, a jeśli je zabijesz, staną się czasopismem „Murziłka”.

Data: 14.04.2024 (niedziela), godz. 17:00
Miejsce: Galeria Arsenał elektrownia, ul. Elektryczna 13 (wejście od Świętojańskiej)
Prowadzenie: Anna Łazar
Wstęp wolny

TanzLaboratorium – niezależny kolektyw badawczy z Kijowa, postrzegający sztukę jako proces życiowy, który realizuje się poprzez performatywność. Performatywność w tym wypadku oznacza sposób aktywności artystycznej, który tematyzuje czas. Strategią artystyczną grupy jest penetrowanie luk między formami sztuki współczesnej i niszczenie konwencji językowych tych form. W praktyce artystycznej kolektywu ciało jest autorem obrazu i krytycznym czynnikiem myślenia. Praktyka fizyczna jest metodą krytycznej analizy, a taniec — poprzez badanie jego percepcji — staje się sposobem myślenia.

Więcej: https://tanzlaboratorium.org/about/

Larysa Venediktova – innowatorka tańca współczesnego, performerka, filozofka i kuratorka,

współzałożycielka TanzLaboratorium. Znana z licznych produkcji eksperymentalnych, takich jak Kurbas. Rekonstrukcja (performans taneczny poświęcony nowatorskiemu ukraińskiemu filmowcowi Łesiowi Kurbasowi, rozstrzelanemu w masowej egzekucji w Związku Radzieckim w 1937 r.), Ciało postukraińskie (refleksja na temat relacji między polityką a ciałem), Dyktatura ofiary (musical dokumentalny ukazujący rolę radzieckiej piosenki jako elementu definiującego kulturę totalitarną), Niezrównana katastrofa (performans taneczny pokazujący obrazy rosyjskiego ludobójstwa Ukraińców, a także osobiste doświadczenia wojny i bohaterskiego oporu Ukrainy) i wielu innych. Obecnie Larysa uczy teatru w Kijowskiej Akademii Sztuki Estradowej i Cyrkowej. Jest znana z bystrego umysłu i jasnego stanowiska politycznego.

Mariana Matveichuk – performerka i kulturoznawczyni, od kilku lat pracuje jako dziennikarka w Ukrainie, relacjonując rosyjskie zbrodnie wojenne i pisząc o ludziach kultury, którzy stracili życie w wyniku działań wojennych. Od 2011 r. współpracuje z grupą TanzLaboratorium, brała udział w tworzeniu takich spektakli, jak Dyktatura ofiary (Kijów) i Niezrównana katastrofa (Gdańsk).

Santana Preap – tancerka i pisarka, magistra historii sztuki i zarządzania. Obecnie pracuje jako copywriterka w Kijowie, niezależnie od tego zajmuje się tańcem, badaniem kultury i praktyką artystyczną. Santana była studentką Mikrouniwersytetu, projektu edukacyjnego Tanzlaboratoriumu z filozofii, matematyki i tańca.

Renifery mogą jednocześnie jeść i spać, a jeśli je zabijesz, staną się czasopismem „Murziłka”*

Ponad pół wieku temu na Syberię Zachodnią przybyli cudzoziemcy i zakłócili spokój martwego jeziora (Samotłoru**). Zaczęli wydobywać czarną smołę (ropę) z nietkniętych głębin, a później zabili świętego renifera, który chronił lud Chantów. Przez sześćdziesiąt lat duch renifera wędrował w poszukiwaniu swoich zabójców. Węch zaprowadził go do ich potomków w Ukrainie. Przysięgali na prochy swoich przodków, którzy zginęli na Syberii, że są niewinni. Mówili, że do wydobywania smoły i niszczenia wszystkich żywych istot zostali sprowokowani przez swoich wschodnich sąsiadów, którzy z kolei zostali uwiedzeni przez Europejczyków, wyłudzających energię martwego jeziora w zamian za petrodolary. Duch świętego renifera zostaje wysłany z misją opowiedzenia Europejczykom o zbrodni, w której uczestniczą – aby na zawsze zatrzymać krwawą wymianę.

* „Murziłka” – wysokonakładowy miesięcznik dla dzieci, który od małego wychowywał człowieka radzieckiego, wydawany w ZSRR (a obecnie w Rosji) od 1924 r. do dziś.
** W języku chantu samotłor znaczy „martwa woda”.

Розмова з TanzLaboratorium: Лариса Венедіктова, Мар'яна Матвейчук та Сантана Преап після перформансу Північні олені вміють їсти і спати одночасно, а якщо їх вбити, вони стають журналом "Мурзілка".

Дата: 14.04.2024 (неділя), 17:00
Місце: Галерея Арсенал Електростанція, вул. Електрична, 13 (вхід з вул. Свєнтоянської)
Модеруватиме дискусію Аннен Лазар
Вхід вільний
 

Про групу   (веб-сайт)

TanzLaboratorium розглядає мистецтво як життєвий процес, що реалізується через перформативність. Перформативність у даному випадку означає спосіб художньої діяльності, що тематизує час. Художня стратегія групи – у проникненні в прогалини між формами сучасного мистецтва та руйнуванні лінгвістичних умовностей цих форм. У мистецькій практиці колективу тіло є автором образу і критичним агентом мислення. Фізична практика є методом критичного аналізу, а танець — через дослідження його сприйняття — стає способом мислення.

Про учасників:

Лариса Венедіктова, інноваторка сучасного танцю, перформерка, філософка і кураторка, є однією із засновниць групи TanzLaboratorium (Київ, Україна). Лариса відома численними експериментальними роботами, зокрема "Курбас. Реконструкція" (присвячена українському режисеру-новатору Лесю Курбасу, що був розстріляний в Радянському Союзі), "PostUkrainian Body" (роздуми про відносини між політикою та тілом), "Диктатура жертви" (документальний мюзикл, що показує вплив радянської пісні як визначального елементу тоталітарної культури), "Неперевершена катастрофа" (показує образи російського геноциду українців, а також особисті переживання війни та героїчного спротиву України) та багато інших. Зараз Лариса викладає театральне мистецтво в Київській академії циркового та естрадного мистецтва. Її знають за гостротою розуму і чіткою політичною позицією.

Мар'яна Матвейчук, перформерка, культурологиня, останні кілька років працює журналісткою в Україні, зокрема висвітлює воєнні злочини росіян у війні проти України та пише про загиблих людей культури. З 2011 року співпрацює з групою TanzLaboratorium, брала участь у створенні таких вистав як «Диктатура жертви» (Київ, Україна) та «Неперевершена катастрофа» (Гданськ, Польща).

Сантана Преап, танцівниця та письменниця зі ступенем магістра з історії мистецтва та менеджменту. На даний момент працює копірайтером у Києві та самостійно займається танцями, культурними дослідженнями та практиками. Сантана була студенткою Мікроуніверситету, освітнього проєкту Tanzlaboratorium з філософії, математики і танцю.

Опис перформансу:

Назва: Північні олені вміють їсти і спати одночасно, а якщо їх вбити, вони стають журналом "Мурзілка"

 Більш як пів століття тому на терени Західного Сибіру прийшли чужоземці і потривожили мертве озеро (Самотлор). З-під недоторканих глибин вони почали добувати чорну смолу (нафту), а згодом вбили священного оленя, який оберігав хантійський рід. Шістдесят років дух оленя блукав у пошуках своїх убивць. Нюх його привів до їхніх нащадків в Україну. Прахом загиблих у Сибіру прабатьків ті клялися в своїй невинуватості. Мовляв, видобувати смолу і знищувати все живе їх провокували східні сусіди, яких своєю чергою зваблювали європейці, виманюючи енергію мертвого озера в обмін на нафтодолари. Дух священного оленя посланий розказати європейцям про злочин, в якому вони беруть участь, аби навіки зупинити кривавий обмін. 

Примітка до назви:

 "Мурзілка" – журнал, що виховував радянську людину змалечку (досі існує)